Батьківська сторінка

Як підготувати дитину до свята, щоб від свята отримати радість

Шановні батьки, підготовка дитини до свята, очікування свята - це велика відповідальність, психологічне навантаження. Пропонуємо поради, які допоможуть вам підготувати дитину до свят.

Зовнішній вигляд дитини

Зачіска дитини та макіяж повинні бути безпечними (обережно алергія).
Одяг (костюм) дитини повинен бути зручним, святковим, безпечним (без гострих, колючих прикрас), відповідати розміру.
Взуття: чешки або інше взуття, в якому зручно виконувати музично-ритмічні рухи.

Щоб переконатись, що дитині буде комфортно - треба завчасно приготувати костюм, дати можливість дитині в ньому походити вдома.

Розучування ролі

При написанні сценаріїв свят враховується програмові вимоги, вікові можливості, творчі здібності дітей, досвід педагога та умови (музичний зал).
Під час розподілу ролей враховується бажання, творчі здібності дітей. Щоб дитина почувала себе впевненно допоможіть їй передати характер ролі за допомогою інтонації, міміки, рухів; вивчіть слова віршів, пісень. Запропонуйте їй уявити себе артистом, який виступає на сцені, перегляньте телепередачі за участю дітей, зверніть увагу дитини як треба танцювати, співати і т.д. Потренуйтеся перед дзеркалом.
За потреби отримайте консультацію вихователя, музичного керівника, психолога.

Присутність батьків

Пишайтеся своєю дитиною, будьте прикладом для неї.
Якщо у вас немає можливості бути присутнім на святі - підготуйте до цього дитину, поясніть причину.

Перегляд свята

Приходьте за 10-15 хвилин до початку свята.
Зніміть верхній одяг, перевзуйтеся або одягніть бахіли.
Огляньте виставку поробок.
До зали заходьте після запрошення.
Вимкніть мобільний телефон.
Не коментуйте виступи дітей під час свята.
Не відволікайте увагу дітей зауваженнями, проханнями позування перед камерою - це може мати небажані наслідки.
Підтримуйте виступ дітей оплесками.
Після закінчення свята дочекайтесь коли діти вийдуть до групи.
Якщо у вас є бажання продовжити свято вдома, ви можете забрати дитну, попередивши вихователя і зробивши запис у "Зощиті тимчасової відсутності дитини".
Кількість присутніх дорослих обмежена до 2-х осіб від родини у зв'язку з площею приміщення та вимогами з безпеки життєдіяльності.
Якщо ваша дитина під час свята, побачивши вас може відмовитись від виступу або розплакатись, чи у вас склалися особливі обставини і ви прийшли з маленькою дитиною - пропонуємо свято подивитись у фоє.

Сприймайте своїх дітей такими, якими вони є. Вони мають бути впевнені в вашій любові в будь-яку хвилину.
Пам'ятайте, що вашу дитину навчають не ваші слова, а ваш особистий приклад, ваша поведінка та душевна доброта.

Чому діти не хочуть іти в садочок?

Психологи називають період звикання дитини до садка адаптаційним. Він буває легким, швидким і майже безболісним, а буває - важким, максимально вираженим.

Це залежить від багатьох факторів, починаючи з умов протікання вагітності й закінчуючи особливостями центральної нервової системи дитини та стилю виховання. Психологи кажуть, що те, що батьки спостерігають в поведінці маляти у перші тижні відвідування садочка, - лише вершина айсберга. Весь організм і психіка дитини в цей час постійно перебувають у сильній нервово-психічній напрузі. Можна сказати, що ваше дитя перебуває, у кращому випадку, на межі стресу, а, швидше за все, відчуває його повною мірою.

Часті хвороби - наслідок стресу!

Якщо виразність стресу мінімальна (у дитини немає істерик), незабаром ви забудете про негативні зрушення адаптаційного періоду, як про страшний сон. Але це в разі легкої адаптації. Якщо ж стрес повною мірою охопив дитину (у випадку важкого типу адаптації), будьте готові - незабаром станеться зрив, і дитина може навіть занедужати.

Взагалі часті хвороби - це і є наслідок адаптації. Багато батьків скаржаться, мовляв,

"недогледіли вихователі, в приміщенні протяги, інфекція..." Насправді, часто в цьому винен не садочок, а сама ситуація переходу дитини до самостійного перебування без батьків. Як відомо, фізичний і психічний розвиток дитини взаємопов'язані, і організм малюка іноді допомагає йому впоратися з тривогами і переживаннями. Найчастіше хворіють саме ті діти, які не дуже вередують і плачуть, не виражають словами і сльозами небажання йти в садочок. Це - "слухняні" діти, вони не хочуть засмучувати батьків. Але, якщо адаптація для такої дитини відбувається складно, - організм дає емоціям "перепочинок": дитина хворіє і залишається вдома. Якщо "хвороблива" адаптація не минає протягом півроку, батькам необхідно порадитися з дитячим психологом.

Страх втратити маму.

У період адаптації існує етап, коли дитина із задоволенням ходить у садочок 3-5 днів, а потім "не хочу, не піду!" Тоді здається, що ваше маля неначе підмінили. З будь-якого приводу - істерики та капризи. Воно втратило всі навички самообслуговування, якими володіло. В дитини знову намокають штанці, вона начебто забула, як користуватися ложкою, і майже перестала говорити, принаймні - реченнями. Психологи називають не явище регресом. Так будь-яка людина, особливо маленька, реагує на стрес і, ніби, "відступає" у своєму розвитку на крок назад. А ще ваша дитина стає нервовою і полохливою, а найголовніше, - чомусь зовсім не хоче ходити до дитячого садочка. Та вона просто боїться йти до садка!

Страх - звичайний супутник адаптаційного періоду. В новій обстановці дитина в усьому бачить приховану загрозу для себе. Вона боїться незнайомих дітей, нового приміщення, чужих дорослих, яких вона відтепер має слухатися, боїться зробити щось не так і бути покараною. І нарешті, вона панічно боїться, що ви про неї забудете, не прийдете за нею.

Що ж провокує цей стан дитини в період адаптації до дитячого садка? Це - відрив від матері. Адже мама - найголовніше, що є в неї, її повітря, її життя. І раптом мама її зрадила. Саме так розцінює цю ситуацію трирічна дитина. В психології є таке поняття як імпритінг - своєрідна імунологічна пам'ять чи безумовний рефлекс, завдяки якому дитина тягнеться до тієї людини, котру побачила першою, чиє тепло відчула. Як правило, це - мама. І ось, коли вона залишає дитя у тому ж садочку, то в малюка виникає відчуття, начебто його покинули. Звичайно ж, для дитячої психіки це неабияка стресова ситуація. Але якщо цей перший урок виживання засвоєно успішно, надалі ваше дитя буде швидко адаптуватися у будь-якій новій обстановці протягом усього життя.

Нині педагоги використовують різноманітні методики, котрі допомагають подолати дитині відчуття покинутості, однак не останню роль відіграють і батьки. Не забувайте, що в садочку є сформований набір правил поведінки, до яких дитині доводиться звикати. Якщо, наприклад, батьки дитину не привчили саму одягатися чи ділитися іграшками, то саме це може спричиняти душевний дискомфорт малюка. Усвідомлювати, що "я не такий як усі", та якось випадати із загального колективу для малят дуже болісно. А от самодостатній дитині легше призвичаїтися до нових правил.

Велику роль відіграють і мудрі вихователі та няні. Поговоріть з ними, щоб вони допомогли дитині дійти до того, щоб зробити ту чи іншу справу правильно. Якщо ж дитину соромити на очах в однолітків, то вона проявлятиме лише агресію та впертість.

Добре, якщо дитина розповість батькам, що саме її не задовольняє в садку. Дізнатися про те, чому саме дитя не хоче іти до садочка - для батьків дуже важливо та не намагайтеся вчинити маляті допит з пристрастю. Так ви ще більше залякаєте дитину. Намагайтеся дізнатися подробиці під час гри. Наприклад, намалюйте разом з дитиною малюнок про життя в садочку. Поспостерігайте, якої теми дитина уникає взагалі, які кольори використовує, малюючи ту чи іншу людину або ситуацію (якщо темні, то, можливо, саме тут криється камінь спотикання).

У період адаптації (і не тільки) важливо, щоб дитина знала кінцеву мету усіх своїх дій та того, що від неї вимагають інші. Не варто командним голосом наказувати: "Щоб завтра у садочку ти їв швидко!". Краще роз'яснити дитині, для чого це робити. Наприклад, скажіть: "Якщо ти їстимеш швидше, то не запізнишся на малювання (чи фізкультуру, чи просто послухати цікаву казку), а ще - я тобою буду пишатися". Дитині важливо знати, що ви помічаєте її найменші досягнення і радієте від цього. Не картайте дитину, якщо у неї щось не виходить. Навіть якщо вона робить це неправильно. Дайте краще пораду як зробити так, щоб вийшло краще. Але не поводьтеся на зразок "я доросла і розумна, тому слухайся мене". Просіть дитину допомогти вам вирішити ту чи іншу справу і побачите, що вона з радістю піде вам на зустріч. Так маля відчуватиме свою значимість і це дозволить бути впевненішим серед однолітків і загартованішим в емоційному плані.

Як ще можна полегшити маляті період звикання до садочка?

Ось кілька порад, як це зробити:

У жодному разі не обговорюйте у присутності дитини проблеми, пов'язані з дитячим садком, які турбують вас. Не виказуйте їй, що ви хвилюєтеся, боїтеся або в чомусь невпевнені. Діти в цьому віці вкрай чутливі до найменших нюансів нашого настрою, легко "зчитують" емоції близьких, особливо матері, хоч би як вона намагалася приховати свій стан за посмішкою або словами.
Налаштовуйте дитину якомога позитивніше до її перебування у дитсадку. Говоріть про те, як це чудово, що вона вже така доросла. І найголовніше - постійно пояснюйте дитині, що вона для вас, як і раніше, дорога й улюблена.
Постарайтеся відшукати разом з дитиною приємні моменти перебування в садочку (улюблена вихователька, друг чи просто улюблені заняття) і щодня запитуйте дитину саме про них. Розмовляйте з дитиною про те, що перебування у садочку - це не лише забава, але й важка праця, мовляв, ви працюєте на роботі, а малеча в садочку. Так дитина пишатиметься тим, що виконує подібні до батьківських обов'язки.
Ні в якому разі не погрожуйте вашому чаду садком як покаранням за те, що воно погано поводиться! Намагайтеся спланувати свій час так, щоб у перший тиждень відвідування дитсадка дитина не залишалася там більше як дві-три години. В родині в цей період необхідно створити спокійний і безконфліктний клімат для вашого маляти. Краще на якийсь час скасувати походи в кіно, цирк, у гості, скоротити час перегляду телевізора.
У вихідні дні намагайтеся дотримуватися вдома такого ж режиму, як у дитячому садку.

А ще психологи впевнені, що діти, які відвідують дитячий садок, і фізично, і психічно набагато стійкіші та набагато швидше розвиваються. Ніякі суперняні та дозоване спілкування з однолітками в пісочниці під наглядом бабусі не дадуть вашій дитині такої школи життя, як перебування в дитячому садку. А період звикання обов'язково закінчується.

Адаптація дитини до умов дитячого садка

Питання про те, віддавати дитину до дитячого садка чи ні, чимало сучасних родин вирішують позитивно. Однак, не всі батьки знають, як полегшити й оптимізувати складний період адаптації дитини до нових умов. І не всі батьки зважають на те, що перебіг цього процесу залежить від їхньої позиції.

Від того, як пройде звикання дошкільника до нових умов, залежить його фізичний і психічний розвиток, подальша життєдіяльність у дитячому садку і родині. На жаль, нерідко цей процес протікає важко і болісно. Дитина може відмовлятися від їжі, сну, спілкування з однолітками й дорослими, у неї з'являються небажані звички. Негативна емоційна реакція батьків на поведінку дитини в цей період часто ускладнює ситуацію. Не знаючи, як правильно реагувати на дитячі вередування і сльози, як ліпше вчинити, мама з татом не можуть допомогти своєму малюку.
Для кожної родини гострий період адаптації є індивідуальним. Він може мати різну тривалість. Психологи розрізняють три ймовірні варіанти перебігу цього періоду:
- легка адаптація - поведінка дитини нормалізується протягом 10-15 днів;
- адаптація середньої важкості - протягом місяця;
- важка адаптація - триває від 2 до 6 місяців.
З рекомендаціями щодо підготовки дитини до умов дошкільного закладу Ви маєте нагоду ознайомитись на сторінці сестри медичної старшої.
Ми ж зупинимося на прийомах, які полегшують дитині ранкові прощення.
1. Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує Ваше занепокоєння і йому буде складніше заспокоїтися.
2. Покладіть малюку до кишені яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про Вас і про те, як сильно Ви його любите. 3. Ніколи не намагайтеся "вислизнути" непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона довіряла Вам.
4. Вигадайте забавний ритуал прощання, строго дотримуйтеся його, наприклад, завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками, або що-небудь подібне.
5. Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишалася у дитячому садку за нову іграшку.
6. Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо Ви хоч раз піддастеся дитині, надалі Вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.

Граємо з дітьми вдома

Все життя дитини пов'язане з грою. Що менша вона, то більше часу має виділятися для ігор. Діти ще не вміють самостійно гратися, у них малий життєвий досвід і досвід поводження з іграшками. Протягом всього дошкільного віку їм треба пройти довгий шлях розвитку ігрової діяльності. Дітей треба вчити гратися. Для того, щоб правильно і цікаво організувати ігри, важливо викликати у дітей життєрадісний настрій, активну поведінку: вчити гратися з іграшками, дбайливо до них ставитися, помічати їх привабливість та красу, виховувати бажання гратися разом, прагнути до спілкування, співчуття, доброзичливого ставлення одне до одного. Для розвитку радісних, цінних у виховному значенні ігор дітям слід давати різні іграшки, посібники. Ігри належить супроводжувати казками, віршиками, потішками, примовлянками тощо. Сподіваємось, що ігри, запропоновані нами, допоможуть цікаво і не без користі провести вільний час, поєднати хатню роботу із спілкуванням з дитиною і, навіть, зробити прогулянку не тільки цікавою, але й корисною. Колись було те, що геть-чисто зникло зараз, - дитяче співтовариство. Що принципово - це були різновікові дитячі компанії. Зразки і сюжети переходили від старших до молодших, яких спочатку брали в гру на другорядні ролі, а потім вони самі починали «задавати тон». Самовідтворювальна система, субкультура, яка не потребувала опори ззовні. А тепер на подвір'ях дітей практично немає. Але все можна компенсувати, можна знайти нові форми дитячого життя, щоб не втратити дитинства, яке ми сьогодні просто щосили витискуємо. Тож грайте з дітьми, або дозволяйте їм гратися за своїм бажанням. Грайтеся з задоволенням і розумом.

Дитина йде до школи

Проблема готовності дитини до навчання у школі є надзвичайно широкою за тематикою тих питань, які вона охоплює. Батьки мають з розумінням поставитися до підготовки дитини до школи.

Адаптування до нових умов життя є тривалим і нелегким процесом. До умов шкільного життя дитина може звикати так само важко, як кілька років тому вона звикала до умов перебування у дитячому садку.

Ставлення дитини до навчання формується задовго до того, як вона переступить шкільний поріг. Важливу роль тут відіграє інформація про школу і спосіб її подачі батьками. Необхідно, щоб дитина не лише зрозуміла запропоновану інформацію, а й змогла відчути, "прожити" її. Тож для цього використовуйте сюжетно-рольові ігри, розповіді про своє навчання та улюблених учителів, читайте та аналізуйте дитячу художню літературу про шкільне життя, організуйте екскурсії до школи. Адже, ситуація, коли дитина загубилася у школі, - не таке вже й поодиноке явище. Ознайомити дитину з приміщенням школи необхідно напередодні 1 вересня за двома напрямками:

- по-перше, дитині треба показати, де розміщені приміщення, які вона буде відвідувати обов'язково - клас, туалет, їдальня, спортивна та актова зали.
- по-друге, дитина має зрозуміти, як пройти з класу до будь-якого із згаданих приміщень школи і обов'язково - до виходу з неї.
Така зорієнтованість дитини забезпечить їй комфортне перебування у стінах школи, додасть упевненості у собі, дасть змогу задовольнити певні, наприклад фізіологічні, потреби.
Ще одне важливе завдання батьків - переконатися, що дитина добре запам'ятала ім'я та по батькові своєї вчительки, а також назву свого класу (скажімо, 1-Б), якщо перших класів кілька. Окрім того, малюк має вміти звернутися за допомогою до зовсім чужих людей. І цьому також мають навчити батьки.
Не слід ставити дитину у становище, вихід з якого їй невідомий. А адаптування до школи - це не та ситуація, коли варто здобувати досвід, набиваючи гулі. Тож, якщо Ви бажаєте, щоб першокласник зосередився на шкільних завданнях, маєте створити для цього комфортні умови.
На етапі підготовки до школи пріоритетним є загальний розвиток дитини. Тож, батьки майбутніх школярів насамперед повинні опікуватися тим, щоб у дітей були сформовані загальні здібності та якості особистості, необхідні для того, щоб опанувати принципово нову для них діяльність - навчальну. Важливо, щоб майбутній учень умів спілкуватися з найближчим оточенням, був доброзичливим з дітьми та дорослими. Також до вступу до школи дитина повинна вміти керувати своїм тілом, вправно рухатися та орієнтуватись у просторі. У неї має бути гарно розвинена дрібна моторика рук, а також скоординовані рухи руки та ока. Щоб стати успішним, майбутньому першокласнику мають бути притаманні такі якості:
- прагнення до спілкування з однолітками;
- бажання вчитися;
- міцне здоров'я; - позитивний емоційний настрій;
- грамотне мовлення, зв'язний виклад своїх думок;
- прагнення до співпраці з дорослими;
- розвинена довільність поведінки;
- допитливість і прагнення до відкриттів;
- сформована координація рухів і графічні навички.